Серед різних процесів лиття пластикових форм,лиття під тиском є найпоширенішим. Теорія показує, що лиття під тиском має такі переваги, як висока придатність до використання матеріалу, здатність формувати вироби зі складною структурою одночасно, зрілі умови процесу, висока точність продукції та низькі витрати на споживання. Таким чином, вироби, отримані методом лиття під тиском, час від часу становлять частку пластмасових виробів. Зі зростанням цього процесу також швидко розвиваються відповідні процеси, обладнання, форми та методи управління споживанням.
Термопластики – це пластикові деталі, яким можна надати певної форми при нагріванні та зберігати її після охолодження. Якщо їх знову нагріти, вони можуть розм'якшитися та розплавитися, і з них можна знову виготовити пластикову деталь певної форми, яку можна багаторазово зупиняти, що є оборотним процесом.
Оскільки термопласти – це матеріали, які можна багаторазово нагрівати, розм'якшувати, охолоджувати та тверднути, їх можна багаторазово тверднути та формувати шляхом нагрівання та плавлення, тому відходи термопластів зазвичай можна переробляти та використовувати повторно, що називається так званим «вторинним матеріалом». Додаткова усадка литих під тиском деталей означає, що під час формування литих під тиском деталей виникає низка напружень через їхні внутрішні фізичні, хімічні та механічні зміни. Після формування та затвердіння литих під тиском деталей виникають залишкові напруження. Після виймання литих під тиском деталей з-за різних залишкових напружень розмір литих під тиском деталей знову зменшується.
Зазвичай, деталь, отримана литтям під тиском, значно стискається протягом 10 годин після розформування, і в основному формується через 24 години, але для досягнення остаточної форми потрібен тривалий час. Загалом, усадка після лиття термопластів більша, ніж у термореактивних пластмас, а усадка після лиття під тиском та деталей, отриманих литтям під тиском, більша, ніж у деталей, отриманих методом термоусадки.
Час публікації: 17 серпня 2021 р.